×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 419
 Версія для друку
Понеділок, 04 серпня 2014

Ми повинні вибороти право вважатися європейською нацією

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Активіст Євромайдана, лідер громадського руху «Чесно», відповіла на запитання про ситуацію в Україні та можливий розвиток подій.

У своєму інтерв'ю Світлана Заліщук дала оцінку останнім подіям в Україні, пояснила, чому важливі реформи і президентські вибори, а також розповіла про важливість формування громадянського суспільства.

Більша частина населення України хоче бути в Євросоюзі. Ми пам'ятаємо заяви Стефана Фюле про те, що Україні можна починати діалог з ЄС з приводу вступу до Євросоюзу. Чи ставила б ти питання про перспективу членства України в ЄС зараз?

– На мій погляд, ані Україна, ані ЄС не готові, щоб Україна стала членом Євросоюзу. І це абсолютно природний процес. Але вже пролунав дуже важливий меседж з боку Європейського Союзу, що вони готові прийняти Україну до Євросоюзу, коли ми зробимо свою, так звану, домашню роботу: побудуємо і налагодимо роботу усіх демократичних інститутів, щоб у ЄС з'явилася можливість і бажання прийняти нас.

Ані Європейський Союз, ані навіть лідери опозиції не зроблять цю роботу за нас. Нас – громадянське суспільство, яке вистоїть і виборе своє право вважатися європейським народом і європейською нацією.

Євромайдан дав нам розуміння того, що поки ми не побудуємо Євросоюзу в Україні самі, зарано говорити про вступ України до ЄС. Ми повинні самі провести європейські реформи на кожному робочому місці, в своїх галузях економіки, у своїй культурі.

Боротьба з корупцією – це дуже важливе завдання, але поки це не стане частиною нашої культури на особистому рівні та частиною нашої ментальності, ми не станемо тією Європою, про яку ми говоримо.

Чи та у нас зараз політична еліта, що може привести Україну до ЄС? Чи сприймає Захід тих українських політиків, які можуть прийти до влади?

– Щодо західних політиків, то безперечно так. Яценюк, як прем'єр-міністр говорить однією мовою з європейцями, це його рівень. Можливо, його критично сприймали як одного з лідерів Євромайдану, але тепер, згідно з соціологічним опитуванням, понад 50 % людей підтримують його на посаді прем'єр-міністра.

Відповідаючи на запитання, чи маємо ми еліту, я вважаю, що насправді ключовим моментом є те, що ми маємо те громадянське суспільство.

У чому відмінність виборів 2004-2005 років і теперішніх?.. Тоді ми вибрали Месію, розійшлися по домівках і стали чекати, коли ж Ющенко проведе реформи. Але ми як громадянське суспільство нічого не робили для того, щоб це сталося.

Зараз ми виросли. Ми вивчили, що недостатньо просто поміняти імена і обличчя у владі. Потрібно працювати багато і довго, щоб зробити ці реальні зміни.

Тому найважливіше не те, яка еліта, а яке громадянське суспільство і чи здатне воно контролювати владу і змусити її проводити реформи або допомагати здійснювати їх, тому що ми теж повинні безпосередньо брати участь у цьому процесі.

В Україні не було іншої моделі, ніж «спускання» указів згори. Чи можемо ми бути впевнені, що українці готові провести таку величезну роботу на всіх рівнях?

– Більш ефективно, якщо це буде двостороння робота. Зараз у нас є ця можливість, і є те коротке вікно у часі, коли це може спрацювати. З одного боку є політична воля нової еліти, яка прийшла до влади. З другого боку є готовність суспільства приймати інші правила гри, відмовитися від корупції. Можливо, страждати, більше платити, але реально змінити і зробити щось.

На Євромайдані була революція гідності, коли люди дійсно були готові страждати, стояти під кулями, бо розуміли, що стоять за ядро існування української нації.

На проведення реформ необхідно час, а референдум може бути оголошений вже у другому турі президентських виборів, і результат голосування важко передбачити. Що можна зробити зараз?

– Мені здається, що референдум – це спроба влади почати діалог з народом. Я впевнена, що якби Україна проводила референдум з таким питанням (хочуть східні і південні регіони до складу РФ, ред.), і не було б Росії, яка дестабілізує ситуацію в країні, то це був би заспокійливий фактор.

Якщо зараз області почнуть проводити референдуми, а влада продовжуватиме його уникати, то для людей це буде теж певним сигналом, наче влада не хоче слухати, що думає народ країни.

Що ти думаєш про дестабілізацію Сходу України? Можуть бути зірвані вибори, і як довго це може тривати?

– Влада зараз готова провести вибори в будь-яких умовах. Навіть якщо якийсь з регіонів не зможе брати участі в них, вони все одно відбудуться. У нас немає іншої можливості. Нам потрібна легітимна влада. Потрібна концентрація ресурсу, а влада – це теж ресурс, який повинен бути легітимним. Тому дуже важливо провести президентські вибори.

Але ж дуже важко обрати президента, який влаштує всі сторони? Як показує історія, в Україні останні 2 рази обирали президента однієї з частин країни. До того ж цей сигнал йде від самих політиків, буцімто Україна різна і немає підтримки одного кандидата.

– У нашій країні різниця – синонім ворожості. Якщо ти інший, значить ти ворог. Але насправді проблема у політизації цього питання. У світі є багато різних країн, але вони знайшли політичну волю, щоб домовитися. Незважаючи на те, що всі говорять на різних мовах, вони поважають один одного.

До цього ніхто це не намагався пояснити, і в цьому найбільша проблема. Не було реального діалогу. Ми 20 років жили в країні, як під час футбольного матчу. У нас було 2 футбольні команди, які намагалися грати на тій чи іншій стороні поля. Нам треба це зрозуміти і починати грати одну гру, без поділу.

Поки ми не вирішимо питання ідентичності, поки ми не сприймемо один одного такими, які ми є, доти це протистояння буде. Якщо ми зараз будемо рухатися в ЄС, не враховуючи інтереси тих, хто живе на сході і на півдні країни, не пояснимо їм, чому вони повинні рухатися в цьому напрямку, то ми 100 % роз’єднаємося, і у нас не буде такої країни як Україна.

Згодна, але після тієї довготривалої інформаційної війни і нагнітання теми різниці українців самими політиками, як це можна пояснити людям тепер? Як можна показати, що українці єдині?

– Сьогодні влада повинна наново підписати суспільний договір з країною. Це питання потрібно розглядати в двох контекстах.

Перше, співпраця чи співіснування влади і суспільства. У нас до цих пір завжди були царі і холопи. У нас ніколи не було збудованих демократичних інститутів, куди б люди обиралися демократичним шляхом, щоб реально представляти наші інтереси. Була політична корупція на найвищому рівні. Сьогодні влада має запропонувати інші умови співіснування суспільства. Потрібно побудувати зовсім інші інститути.

Друге, потрібно знайти питання, які нас об'єднують в майбутньому. У нас справді в минулому багато запитань, які нас роз'єднують. Потрібно показати людям сходу, що саме вони передусім зацікавлені в об'єднанні з ЄС.

Потрібно знайти можливість подолати стереотипи. Тоді ми зможемо помиритися, ми будемо єдиною країною, і це нас зробить сильними.

Як можна донести інформацію до людей, які не хочуть і не люблять читати і аналізувати?

– Ми не єдина країна, що переживає такі політичні події, фази, періоди і процеси. І як показує практика, якщо є політична воля, то справа не в брошурах, що поширюватимуться.

Одна справа прочитати брошуру, а інша – побачити, що реформа дійсно відбулася. Ми можемо самі вирішити, куди вкладати гроші на місцевому рівні. Тоді людям не треба нічого читати, вони все бачитимуть в реальності.

Якщо відбудуться реальні реформи, судова, правоохоронних органів, в економіці і підприємництві, і питання будуть вирішуватися в режимі «телефонного виклику», якщо люди реально почнуть боротися з корупцією і викорінювати її по всій вертикалі – це буде першим сигналом всьому суспільству, в тому числі і на сході. Всі зрозуміють, що влада інша і з нею можна співпрацювати.

Прочитано 1127 разів Останнє редагування Понеділок, 28 листопада 2016