П'ятниця, 29 серпня 2014

Багатотисячний Донецьк перетворюється на місто-примару Рекомендовані

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Вікторія Захаркіна. Вікторія Захаркіна. Фото: Власний архів.

Журналіст, яка і зараз перебуває в Донецьку, написала, як живе місто сьогодні.

Нещодавно із здивуванням для себе дізналася, що в кількох кілометрах від знаменитого Чигирина є місто-примара Орбіта. Там стоять квартали багатоповерхівок без вікон і дверей, подекуди валяються ознаки якоїсь далекої присутності людей. Майже 30 років тому на березі Дніпра хотіли побудувати атомну станцію, але після катастрофи в Чорнобилі проект довелося підлаштовувати під гідроелектростанцію. Але й він здійснений не був, а місто для співробітників вже побудували, підвели всі комунікації. Роботи не стало і люди просто всі виїхали. Це абсолютно мертве місто. До чого така довга передісторія? Чомусь все чіткіше і чіткіше моя вже спотворена реаліями свідомість малює майже таку ж картинку, але стосовно Донецька.

Центр Донецька порожній

Вже зараз центральні вулиці порожні, транспортне сполучення з «зовнішнім світом» майже відсутнє, дороги перекриті, більшість компаній передислокувалася в інші міста, магазини значно зменшили асортимент, технічна вода подається на кілька годин, в деяких районах часто відсутня електрика, відключені всі українські канали, по яких можна подивитися новини. Навіть світлофори в центрі міста відключені, регулювати просто нічого. Це якщо зовсім коротко про те, яким стало колись одне з найбільш густонаселених міст України.

Звичка рахувати постріли

Зовсім не дивує постійна канонада, глухі вибухи гаубиць або часті залпи «Градів». Навіть самі слова «міномет», «Град», «гаубиця», «гранатомет», «БТР», «БМП» та інші, що в тому (довоєнному) житті майже не вимовляли, тепер стали повсякденністю. Увійшло до звички рахувати залпи і думати, куди вони полетіли. Адже якщо стріляли поблизу від твого будинку, значить впаде на чиїсь будинки в іншому районі. І будуть каліцтва, смерті, руйнування, сльози, горе...

Не хочеться уподібнюватися багатьом і говорити, що ми самі у всьому винні. Але не можу позбавитися гострого бажання заглянути в очі всім тим «громадянам ДНР», які радісно бігли на злочинний референдум, і запитати, за це вони голосували? Або вони навіть не пам'ятають, що було написане в цьому клаптику паперу? Їм не совісно, вони не каються, а ще більш оскаженіло клянуть всю Україну.

Питання без відповідей

Одна з колег запитала мене: «Невже не страшно, що ми стали такими жорстокими стосовно цих людей?». Я їй чесно відповіла, що не відчуваю анінайменших докорів сумління. Варто лише пригадати, хто перший в нашому місті узяв зброю в руки, звідки тут з'явилися бойовики та інші найманці. Тому зомбофразу «Порошенко на нас війська відправив, а ми захищаємо свою землю» здатні вимовляти тільки деградовані особи.

Я не брала зброю в руки і не їхала «захищати» декілька мільйонів українців до Канади, Австралії, Росії і інших держав. А зараз так вийшло, що купка людей, нездатних логічно мислити і критично ставитися до фактів, почали відчувати себе вершителями долі. Хто дав їм право вирішувати за цілі мільйони людей, в якій країні їм жити, проводити чи ні вибори, в який час лягати спати, що дивитися по телевізору? Поки це питання залишилося для мене без відповіді.

Незаконний вивіз людей в табори для біженців

На будинках з'явилися оголошення про вивіз людей в Ростова-на-Дону, Сочі, Москви і Криму. Я зателефонувала і запитала, через який пункт пропуску везуть. Мені відповіли, що виїзд через Маринівку. Я точно знаю, що Маринівка вже як чотири місяці закрита, тобто там немає українських прикордонників, а значить і російські з протилежної сторони не повинні працювати за міжнародним законодавством. Отже, людей вивозять нелегально (багато хто навіть про це не замислюється), і здають в табори для біженців. Думаю, не варто повторювати, що там їх суворо контролює МНС Росії і далі вивозить в сибірські регіони.

Декілька фактів для простих висновків

Місто ЖИВЕ декілька місяців без місцевих органів влади, судів, прокуратури, міліції, банків та інших інстанцій. Зовсім не образливо і не тривожно, що ми кинуті на свавілля терористів. Це ще раз доводить повну відстороненість місцевої влади від потреб і проблем простих людей. Ми можемо прожити без них не один місяць, зате вони на своїх сайтах регулярно пишуть: «На маршрути міста вийшов весь транспорт, комунальні служби працюють в штатному режимі». «Низький уклін» тим комунальним службам, які давно служать терористам і прибирають за ними вулиці.

Приведу декілька фактів для повноти картини того, що відбувається, з прозорим натяком на висновки, які адекватні люди зроблять з легкістю:

– працюють всі супермаркети, які прямо або побічно належать Рінату Ахметову;

– полиці магазинів «радують» покупців тільки продукцією підприємств Бориса Колесникова, інші товари вже не привозять;

– у мережі супермаркетів Ахметова поширюють листівки із закликом вступати в ряди терористів;

– жодне підприємство Ахметова не має серйозних пошкоджень, а співробітники «невиробничих» компаній ще кілька місяців тому вивезені в інші області;

– маєтки Ахметова і Януковича стоять цілісінькі і неушкоджені;

– не зважаючи на численні обстріли нібито!!! українською армією, не постраждав жоден терорист в місті і жоден гуртожиток або база, де вони розміщені.

P. S. Досі невідомий в історії журналістики експеримент над свідомістю провела Росія над своїми громадянами за допомогою телевізора. Під нього потрапила і частина громадян України. Вони щасливі, тому що не відають цього. А мені стало соромно, що розмовляю і думаю російською мовою. За це я їм вдячна без щонайменшого сарказму.

Прочитано 1326 разів Останнє редагування Середа, 04 квітня 2018

Підтримай нас

CVR номер: 35 70 79 64.

Підтримай нас

 

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   

Made by Amaze Studio Team