%PM, %29 %871 %2016 %19:%черв.

Палац Кьоніга на Харківщині

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Шарівський замок – один з унікальних прикладів чаруючої садово-паркової архітектури північно-східної України, де народилася романтична історія кохання.

Палац Кьоніга, Садиба «Шарівка», «Білий лебідь», «Цукровий палац», Шарівський замок – таким багатим синонімічним рядом народна фантазія позначила ренесансно-готичне диво зодчества. Його огортає тиха покірна природа, що якнайкраще стимулює нашу уяву для історичного ретроспективного ряду.

Розташування

Двовікова садиба знаходиться за 80 кілометрів від Харкова у селі Шарівка. Дістатись туди не просто: прямих маршрутів громадського транспорту немає. Тому краще планувати поїздку на власних «колесах» або відвідати культурну пам’ятку з екскурсійною групою.

Ще однією туристичною пасткою є дві різні Шарівки – однойменні села, які розташовані неподалік одне від одного. Тому є всі шанси побачити не перлину Харківщини, а звичайнісінькі хатки тутешніх мешканців.

За оповідками, Леопольд Кеніг не хотів, щоб його садибу оточували хати простих селян, тому їх відселили трохи далі, але стара назва вже нового поселення залишилась.

Історія Шарівського палацу

Будівництво палацу бере початок у 1836 році. Поміщик Павло Ольховський спершу доручив закласти величезний парк на місці двокілометрової балки, а потім наказав збудувати розкішну садибу. Процес жваво розпочався, але за Ольховського не встиг повністю завершитись – поміщик програв маєток у карти братам Гебенштрейтам.

Варто сказати, що зміна власника не уповільнила розбудову Шарівського палацу. Навпаки, територія садово-паркового комплексу за братів Гебенштрейтів розкинулась на цілих 70 гектарів. Зʹявились школа та храм, а парк поповнився новими рідкісними рослинами.

У 1900 році маєток знову змінив власника та перейшов до рук російського цукрозаводчика Леопольда Кьоніга, який перетворив будівлю на ренесансно-готичний замок. До речі, цукровим називають палац саме через спеціалізацію його останнього мешканця.

За проектом архітектора Якобі були зведені приміщення для прислуги, будинок варти, оранжереї, стайні й навіть власна електростанція. Також Кьоніг доручив збудувати дві готичні вежі, приміщення з гострокутими такими ж готичними вікнами і сторожову башту.

Ландшафтний благоустрій довірили садовому архітектору Георгу Куфальдту. Саме завдяки йому парк замайорів новими для цієї місцевості видами рослин, які огортали тераси, фонтани, штучні ставки та містки.

Родзинкою парку стали довгі липові алеї. Їх особливість полягала у незвичайному обрізуванні дерев: здавалося, ніби гілки ростуть вертикально.

Легенди Шарівського замку

Однією з найвідоміших оповідок про садибу є легенда про 6-тонний камінь. Розповідають, ніби красуня-дружина Кьоніга насправді не кохала чоловіка, і вийшла заміж за нього через вмовляння батьків.

Одного разу на курорті, де вона відпочивала за вказівкою барона, щоб покращити здоровʹя, жінка закохалась в офіцера і зрадила чоловіка. Повернувшись додому, вона була дуже здивована, коли виявила у парку величезний камінь, на якому сталася її любовна пригода.

Привізши здалеку такого «здорованя», Кьоніг помстився коханій: щоб дружина ніколи не забувала про свій гріх перед ним і Богом.

Місцеві мешканці кажуть: якщо доторкнутись до каменя й загадати щире бажання про кохання, то воно обовʹязково здійсниться.

Ще одна легенда розповідає нам про силу любові Кьоніга. Він дуже кохав свою дружину, яка хворіла на чахотку. Щоб якось її розрадити, він виконував усі примхи жінки. Одного сонячного літнього дня їй захотілось покататися на санчатах. Леопольд довго не думав і наказав своїм працівникам привезти декілька тон цукру та засипати ним улюблену гірку дружини. І вже наступного ранку вона з місцевими дітлахами каталася на санчатах.

Після революції 1917-го

У 1917 році Леопольд Кьоніг, який так старанно «вирощував» палац, вимушений був залишити батьківщину. Відтепер його новою домівкою була Німеччина. А ось сам замок став власністю робочих. З цими подіями повʹязана страшна трансформація чарівної садиби на протитуберкульозний санаторій, який розташовувався там аж до 2008 року. Після того хворих звідти вивезли, а саму територію продезинфікували.

Окрім цього, свої корективи у зовнішній вигляд замку внесли пожежа 1920 року та Друга світова війна.

«Цукровий палац» тане на очах

Велич садово-паркового ансамблю розчиняється у часі. Шарівський палац повільно занепадає: і цегли вискакують з фундаменту, і дах веселиться під час вітру, і диковинні рослини тікають стрімголов із парку.

Але для молодят руїни часу – вдалий бекграунд для фотосетів. Бажаючих зробити знімок на згадку зі «зникаючим палацом» хоч греблю гати.

Головний архітектор Харківщини Михайло Робінович ще у 2014 році «погрожував» передати палац в оренду підприємству «Здравиця» для реставрації садиби. Але й досі «Цукровий палац» самотньо тане серед липових алей.

Прочитано 609 разів Останнє редагування %PM, %01 %627 %2016 %14:%лист.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Підтримай нас

CVR номер: 35 70 79 64.

Підтримай нас

 

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   tv   g

<script async src="//pagead2.googlesyndication.com/pagead/js/adsbygoogle.js"></script>
<script>
  (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({
    google_ad_client: "ca-pub-7819813871112676",
    enable_page_level_ads: true
  });
</script> (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Made by Amaze Studio Team