Кам’янець-Подільський розташований у південно-західній частині Хмельницької області, від центру якої – самого міста Хмельницький – його відділяє 102 км. Сьогодні це один з районних центрів.
До Києва від Кам’янця 441 км автомобільної дороги, а до кордону з Румунією 250 км.
Історія міста
Історія створення одного з найстаріших міст України сягає у далекі століття і досі немає остаточної думки з приводу того, ким був закладений перший камінь. Нині існує чотири основних гіпотези, одна з яких доводить існування Кам’янця ще у II ст.
Але за найбільш вживаною версією, місто було засноване наприкінці XII – на початку XIII століття. Назва його походить від двох слів: «камінь», що пояснюється великою кількістю цього матеріалу та споруд із нього, і «Поділля» – регіон, де розташоване місто.
Вид на стару частину Кам’янця-Подільського.
На початку XIV століття місто було столицею Подільського князівства, а у Середньовіччі за рівнем торговельного обігу було на одному щаблі із Києвом та Львовом. У XX столітті з 22 березня 1919 по листопад 1920 років Кам’янець був проголошений столицею України.
Туристичні місця Кам’янця-Подільського
Якщо ви хочете побачити справжній, історичний Кам’янець-Подільський, варто їхати лише у Старе місто. Оскільки друга його частина – та, що поза межами острову, – навряд чи когось здивує.
У Старому місті спочатку обов’язково необхідно піти до знаменитої Кам’янець-Подільської фортеці. Вона належить до одного з семи чудес України. Старовинна споруда вразить вас не тільки своєю величчю, а й багатьма історіями та легендами, місцевими оповідками. Не забудьте повернутися до фортеці ввечері, коли все засяє різнокольоровою ілюмінацією.
Фортеця Кам’янця-Подільського належить до одного з семи чудес України.
На виході з фортеці неодмінно варто придбати сувенір, а точніше – зробити його власними руками: монетка з викарбуваним гербом та званням «Почесний гість» дістається не кожному, а лише тому, хто наважується викувати її самостійно.
Далі можна крокувати до міської Ратуші, яку почали будувати ще у XIV столітті. Цікавим фактом є те, що довгий час вона слугувала камерою тортур, а до «головного» у цій справі ходили на навчання тогочасні лікарі-хірурги, адже тільки справжній «митець» досконало знав, як розташовані людські органи. Сьогодні у Ратуші діє Музей грошей та експозиція магдебурзького права.
Однією з найважливіших окрас міста є Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла, який було побудовано на початку XV століття. Собор уособлює в собі суміш трьох архітектурних стилів: ренесанс, неоготика та бароко.
Також приємною буде прогулянка і вздовж берегів річки Смотрич. Рельєф місцевості дозволяє як спуститися до її підніжжя, так і подивитися на стрімку воду через скалисті урвища. Річка утворює майже суцільне коло вздовж міста-музею, лишаючи тільки невеличку шпаринку – міст для людського ходу, який з’єднує дві частини міста: Стару і Нову.
Річка Смотрич.
Знайди свій скарб у Кам’янці
Неофіційним символом міста вважають Кам’янець-Подільську фортецю, за якою усі і впізнають його.
У 2007 році був розроблений туристичний логотип міста, а також створений спеціальний слоган: «Кам'янець – місто скарбів», який також підштовхував гостей до активного туризму додатковою фразою «Знайди свій скарб у Кам'янці».
Статуя оленя, символ заснування міста.
Цікавинки «міста-острова»
• Щорічно наприкінці літа або на початку осені у Кам’янці-Подільському проходить музично-мистецький фестиваль Respublica, на якому збираються поціновувачі сучасної літератури, музики та художнього мистецтва.
• Знайдеться у Кам’янці-Подільському розвага і для любителів каньйонів. У місті є каньйон глибиною 40 метрів. За свідченнями істориків йому майже 2 млн років.
• Жителі Кам’янця-Подільського, понад 90 % якого складають етнічні українці, спостерігали, як на схилах, пагорбах, а також на стінах фортеці проходили зйомки 13 відомих українських кінофільмів.
Міський та міжміський транспорт
Пересуватися Кам’янцем-Подільським можна за допомогою громадських маршрутних таксі. Туристи ж дістаються до міста й через авто- та залізничний вокзали.
Ганна Беловольченко, студентка
Донецького Національного Університету,
кафедра журналістики