Неділя, 18 грудня 2016 09:46

Українські Новий і Старий Новий рік

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Українські Новий і Старий Новий рік Фото: Олена Яних.

Українські новорічні традиції мають давню історію: наші предки відзначали свято у березні, вересні, січні, а тепер і двічі. 

Давнє і популярне свято Нового року відзначають в усіх країнах. На нього, затамувавши подих, чекають люди різних національностей і віку.

Березень, вересень, січень

Спочатку свято Нового року було цілком весняним. Зима завершилася, тому настав новий рік. Тоді березень символізував зародження нового життя. Про це говорить і давній звичай наших пращурів влаштовувати у березні врочистий обід («тризну») на згадку про померлих родичів. Предки українців оспівували кінець зими, спалювали солом'яне опудало, що відображало зв'язок природи з життям людини. Така тризна досі існує і пов'язана вона з Великодніми святами.

У XV столітті церква прийняла греко-візантійський обряд, і початком року стало 1 вересня. А з впровадженням папою римським Григорієм XIII нової календарної системи усі європейські народи перейшли на святкування Нового року 1 січня. До України ця традиція потрапила завдяки царю Петру І у 1700 році, який запозичив її в Голландії. Але, як і раніше, люди жили за юліанським календарем. Через це український Новий рік не збігався у даті із західноєвропейським. Лише у 1918 році на землях України було впроваджено григоріанський календар.

Оскільки традиційне народне свято мало під собою глибоке звичаєве підґрунтя, люди просто не могли і не хотіли відмовлятися від обрядів прадідів і продовжували святкувати між Різдвом та Водохрещем (не 1, а 14 січня). Так у українців з'явився Старий Новий рік.

Дідух до хати, біда з хати

Українське селянство аж до початку XX століття зберігало новорічні традиції язичницько-християнського походження. Тоді побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч небо неначе відкривається і у Бога можна попросити що завгодно. Дуже довго жила віра у те, що характер свята впливає на долю всього року.

До Нового року наші предки прикрашали оселю, святкували з ялинкою чи дідухом (залежно від статків господаря). Виготовляли дідуха з першого зажинкового снопа. У пишний вінок ув'язували кілька пучків, обплетених соломинками. Знизу робили розгалуження, щоб він міг стояти. Верхівка нагадувала конусоподібний сніп із колоссям. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Дідух символізував спільного предка.

До свята належало приготувати не лише страви і напої, але й душу та тіло – молитвою та сорокаденним постом. Вечір напередодні Нового року звався «щедрим», «багатим». М'ясо і домашні ковбаси, печеня, смажена риба, холодець і тушкована капуста, налисники – чого тільки не було на столі. Обов'язково крім куті готували пироги. Господар дому ховався за мискою з пирогами і висловлював побажання, щоб і наступного року родина мала таку ж смачну їжу.

У новорічний вечір вдавалися до різноманітних ритуалів. Наприклад, господар оселі брав сокиру і підходив до дерева, промовляючи до нього: «Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю». Тоді тричі злегка торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути багатий урожай фруктів.

Серед людей побутували численні новорічні прикмети, дівчата влаштовували й ворожіння. На Полтавщині у новорічну ніч навіть намагалися побачити хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай на ярину, якщо з півночі – тоді на озимину.

Коза та Маланка

Православна церква шанує у передвечір Нового року святу Меланію Римлянку, а 1 січня за старим стилем – пам'ять святого Василя Великого, тому ці дні отримали назву «Маланки» та «Василя». На Бойківщині до свята навіть випікали спеціальні хліби – «Василі». Всюди дотримувалися звичаю вітати тезок святого.

Від хати до хати з піснями ходили щедрувальники, засіваючи господарям на добрий врожай. Надавали також великого значення тому, хто першим увійде до оселі. Вважалося, що це має бути чоловік, якого називали «полазником».

На свята готували популярні народні вистави «Козу» та «Маланку», в яких брали участь переважно чоловіки. Козу – символ плодючості – зображав парубок у вивернутому кожусі з макетом голови тварини. Роль недоладної господині Маланки також виконував парубок, переодягнений у жіночий одяг.

***

Спливло багато часу, і народні звичаї поступово почали відходити в історію, а 1 січня перетворилося для українців на веселе світське свято. Проте 14 січня залишається невід'ємною складовою всього річного обрядового циклу, воно відображає багатогранність традицій українського новорічного святкування, перекликаючись з міфічними та релігійними уявленнями усіх поколінь предків, тому і несе глибокий символічний зміст. 

Переклад Вікторії Захаркіної

Прочитано 598 разів Останнє редагування П'ятниця, 16 лютого 2018 21:15

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Підтримай нас

Банківський рахунок:
8981-141-092, регістраційний номер 2255.
CVR номер: 35 70 79 64

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   tv   g

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Made by Amaze Studio Team