Четвер, 19 січня 2017 21:03

Свято Хрещення Господня в Україні

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Полонка на річці Moкрі Яли в Донецькій області. Полонка на річці Moкрі Яли в Донецькій області. Фото: Олександр Яних.

Хрещення Господнє – третє і останнє велике свято різдвяно-новорічного циклу. У народі його називають Йордан, або Водохреща.

Свято прийшло на українську землю разом із християнством і зайняло одне з найповажніших місць серед традицій народу України. Православні та греко-католики відзначають його 19 січня, тому воно збігається з Богоявленням.

Богоявлення

Зі святом пов'язують хрещення Христа. Коли Ісус досяг 30-річного віку, він прийняв цей обряд від Івана Хрестителя у річці Йордані. А коли вийшов на берег – з небес почув голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на Христа зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси пішла ще одна назва свята – Богоявлення. Віряни вважають, що саме воно засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже у цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.

Здавна селяни вірили, що опівночі напередодні Водохреща вода у водоймах хвилюється. Були колись такі сміливці, які ходили вночі на річку спостерігати це явище, але водойми у цей час, звісно, покриті льодом, і що там під кригою коїться – невідомо. Однак набрана опівночі вода – цілюща. «Знаючі» селяни зберігали її за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Ще за тиждень до свята парубоча громада прорубувала на вкритій кригою річці ополонку, потім випилювала з льоду великий хрест, ставила його поряд з ополонкою і обливала буряковим квасом, надаючи червоного кольору. Біля хреста споруджували престол з криги. Все це прикрашали аркою з ялинових або соснових гілок, щоб зробити «царські врата».

Вода студенька

Вранці у церкві відбувалося богослужіння. Потім весь народ йшов процесією на річку до хреста. Попереду несли дерев'яний церковний хрест і хоругви. Після недовгої відправи священик занурював хрест в ополонку. Коли воду було освячено, люди підходили і набирали з ополонки у свій посуд, а найсміливіші юнаки купалися.

Всі, хто приїхав на «Йордан», – чи то верхи, чи то саньми – набирали воду відрами і напували коней, щоб були міцними і хвороби не боялися. Від найдавніших часів церква вважає йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи «водичкою-йорданичкою». Цікаво, що вона має силу зцілювати душу й тіло. Нею також скроплюють оселю, щоб не сталося всяке нещастя. Усім відомо, що свячена йорданська вода може довго зберігатися і зовсім не псується.

Після водосвяття люди поверталися до своїх хат. Кропили цілющою водою оселю, двір, хлів і худобу. Упоравшись з цим ритуалом, батько сідав за стіл, а за ним і вся родина. Спочатку  пили свячену воду, потім вже їли. Вдень дівчата бігали до річки. Набравши з ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали гроно калини або намисто і вмивалися – «щоб лиця красні були».

Умий і мене від усякого лиха

На свято Водохреща, зустрівшись на вулиці або прокинувшись вранці, пращури українців казали: «Христос Хрестився!», а люди відповідали: «У річці Йордані!» З давніх-давен люди вважали, що вода і вогонь – це основа життя всього земного. Тому освяченню води споконвіку приділялась найбільша увага. Українські знахарі також уміли «замовляти» воду.

Після цього свята слабшали морози. Тому казали: «Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі». Люди примічали, якщо все небо цього дня буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре. Якщо ж лише на сході – добре вродить жито, на півдні – просо, на півночі – гречка. Ясна і холодна погода на Водохреща говорила про те, що літо буде посушливим, а похмура і сніжна погода прогнозувала рясний урожай. Якщо видавалася зоряна ніч, то добре родили горіхи і ягоди. Якщо на Водохреща дерева були вкриті інеєм, то навесні у відповідний день тижня треба було сіяти ярову пшеницю. Тоді селяни казали: «Вродить, як гай!»

Наступного дня люди справляли «посвятки» – тобто переходили до звичайного ритму роботи, та відзначали свято Івана Хрестителя. Роздавали худобі залишки ритуальних продуктів і планували господарчі клопоти. Після Йордану наступали кількатижневі м'ясниці. У цей період ще дозволялося справляти весілля і співати пісень. А потім вже приходив найсуворіший Великий піст. Про нього люди казали: «Великий піст усім притисне хвіст».

Переклад Вікторії Захаркіної

Прочитано 475 разів Останнє редагування П'ятниця, 16 лютого 2018 21:16

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Підтримай нас

Банківський рахунок:
8981-141-092, регістраційний номер 2255.
CVR номер: 35 70 79 64

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   tv   g

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Made by Amaze Studio Team