Люди відзначали завершення зими, готувалися зустрічати весну і чекали на найсуворіший піст, який триватиме аж до Великодня.
Покарання парубків
На «смачний» тиждень перед Великим постом влаштовували веселощі і народні гуляння, до яких пекли млинці і їли їх із маслом. Саме через це свято називають Масляна. Хоча народознавці стверджують, що це не українське автентичне свято, начебто воно запозичене у росіян та білорусів. А ось на наших землях здавна замість Масляної відзначали Колодія, а головною стравою були вареники з сиром та сметаною.
Це свято – символ родючості, шлюбу, любові чоловіка до жінки. Старші жінки у давнину жартома «карали» тих молодих парубків, які протягом року не знайшли собі пари і не одружилися. Тож самотнім парубкам чіпляли до ноги колодку, яку виготовляли спеціально для цього обряду та обплітали її стрічками. Парубок мусив волочити її за собою, поки не відкупиться, тобто не пригостить жінок і не поставить їм могорича. Такі обряди мали виховне значення, примушували замислитись про продовження роду, сприяли пошукам нареченої.
Вареники з сиром та сметаною.
Гостинна теща
Кожен день Масниці (Колодія, Масляної) має певне значення, назву та цікаві звичаї. У перший день сирного тижня люди ходили один до одного у гості і вірили, що той, хто залишиться у будинку у понеділок, поховає своє господарство. У вівторок починалися веселі забави, також парубки виглядали цього дня наречених, а дівчата – суджених.
У середу тещі приймали своїх зятів у гості і пригощали млинцями, а щоб розважити їх, скликали усіх рідних і знайомих. Цій традиції присвячено чималу кількість прислів'їв та приказок, жартів і пісень. Саме на Масляну народився вислів «піти до тещі на млинці». Особливо «важкою» була Масляна для тих тещ, які мали не одну доньку.
У четвер люди виходили на усілякі вуличні змагання, жартівливі бої, кінські перегони та катання на санчатах.
Щоб горло не всихало
Дуже важливим етапом святкування Масляної була п'ятниця, коли відбувалося частування тещі у зятя вдома. Гостювати приїжджала не лише теща, але й інші родичі. Мати дружини належало так пригощати, щоб «горло в неї не всихало». Отримавши запрошення, теща заздалегідь мала принести в оселю молодят усе необхідне для приготування млинців. Нехтування цим важливим і дуже приємним для родичів звичаєм могло за старих часів обернутися образою тещі, зневагою від родичів та осудом усієї громади. Це було не просто застілля, а своєрідна передача досвіду.
Після цього зятю належало покатати свою тещу вулицями села або ж міста.
Млинці з медом.
У суботу проходили «зовичі» посиденьки – невістки запрошували до себе на млинці зовиць (сестер чоловіка), яких пригощали, розважали і щось дарували. А вже найбільш пишно відзначали неділю, яку називали прощеною. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром, проводили масові забави, які символізували прощання із масляним тижнем і водночас просили у близьких вибачення за усі образи.
За старих часів люди були переконані, що саме недільного вечора відбуватиметься страшний суд, тож цього дня дуже побожні люди намагалися якнайрідше виходити з дому, пригадували власні гріхи й у жодному разі не вживали алкогольних напоїв.
Як би ж тебе сім неділь
Давня обрядова страва українців – вареники. Вони походили за формою на молодий місяць, який символізував жіноче начало. Аби місяць сприяв добробуту людей, йому робили дарунок у вигляді вареників. Їх начинка нагадувала вагітну жінку, а значить, продовження роду. Саме тому головною стравою на Масляну у наших пращурів споконвіку були вареники із сиром та сметаною, а тиждень, коли їх їли, називався Бабським. Люди казали: «Вареники доведуть, що і хліба не дадуть»! А коли на Масляну почали пекти млинці, то перший зроблений символ сонця призначався для поминання померлих. Іноді цей млинець віддавали жебракам, щоб і вони поминали.
Також готували холодець із свинячих, курячих чи баранячих ніжок, а тому тиждень ще називався «ніжкові заговини». Особливо полювали за такими кісточками дівчата, вони ними ворожили наступного понеділка – кидали їх від порога до воріт. Якщо долітали – та дівка буде здоровою протягом року, а коли перелітали через ворота – неодмінно вийде заміж.
Холодець із свинини.
Після останньої скоромної вечері кожен член родини брав зварене яйце і розбивав його об лоба, потім швидко переступав поріг і там його з'їдав. Це робилося для того, щоб суворий піст так само швидко минув, як людина через поріг переступила.
Ніяких кулінарних обмежень цього тижня не було, адже українці готувалися до Великоднього посту, тому і казали: «Масниця, Масниця, яка ти мала, якби ж тебе сім неділь, а посту одна».
Переклад Вікторії Захаркіної