×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з ID: 419
 Версія для друку
Субота, 07 січня 2017

Христос Рождається! Славімо Його!

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Новонароджений Ісус в яслах. Під час Різдвяної меси у Церкві Св. Норберта міста Вайле, 2012 рік. Новонароджений Ісус в яслах. Під час Різдвяної меси у Церкві Св. Норберта міста Вайле, 2012 рік. Фото: Йорген Делеуран.

Велике християнське свято – Різдво Христове – відзначають в Україні 7 січня. Це день народження Спасителя – друге після Великодня найбільше свято.

За церковними канонами Різдву передував чотиритижневий піст – Пилипівка. За цей час господині намагалися виконати усі хатні справи: побілити світлицю, прикрасити її розписами, вивісити найкращі рушники і розкласти килими. Покуття прикрашали особливо урочисто – ставили запалену свічку чи лампаду. Поряд ставили головний символ усіх трьох зимових свят – дідух. Цей сніп робили з колосків пшениці або жита, що були зібрані наприкінці жнив. Зерно зі снопа-дідуха зберігали кілька місяців, а потім примішували до посівного. Селяни вірили, что так забезпечують собі багатий врожай.

Культ предків

Українське Різдво має язичницькі традиції і пов’язане із культом предків, шануванням душ померлих. Тому узвар і особливо святкова кутя, котрі обов’язково стоять на кожному столі, – насправді є поминальними стравами.

Рано вранці 7 січня українці поспішали до церкви, щоб вшанувати новонародженого Христа щирим і радісним вітанням: «Христос Рождається – Славімо Його!» Після завершення церковної відправи вся родина збиралася на святковий обід. Так починалася велика гостина. На неї з нетерпінням чекали і дорослі, і дітлахи. Їли сало і печінку, ковбаси і різні копченості, тобто все, за чим душа сумувала під час посту.

До Святої Вечері господині мали приготувати 12 страв, що символізували місяці. Кутя – окраса столу. У різних регіонах її готували і рідкою, і густою. Незмінними інгредієнтами були горіхи, мак, родзинки і мед. Зазвичай, першу ложку смачної страви куштував господар.

По обіді наступав час відпочинку, а у гості йшли під вечір. Як відомо, на це свято прийнято було збиратися у родинному колі, тому одружені діти йшли до батьків. Бажано було не запізнюватися, адже прикмета говорить, що потім весь рік будеш запізнюватися. За дуже давньою українською традицією належало цього дня миритися, пробачати вільні та мимовільні образи, щоб душа була чистою і відчувала радість життя.

Коляда

Споконвіку у нашого народу існував чудовий звичай бажати один одному щастя-здоров'я, усіляких гараздів і статків. Вже по Святій Вечері люди починали ходити по домівках, де піснями та колядками вітали господарів, бажали їм злагоди й достатку. Колядувати починали не в усіх регіонах України одночасно. Наприклад, на Покутті діти йшли колядувати вже на Святий Вечір, а у Слобідській Україні та на Гуцульщині – лише на перший день Різдва після служби у церкві. На Поділлі традиційно колядували вранці другого дня свят. До цих обрядів готувалися ретельно і заздалегідь – робили колядницькі атрибути: восьмикутну зірку, маски Кози та Ведмедика.

Першими оповісниками народження Ісуса Христа в давніх українських обрядах були діти і підлітки. Вони обходили домівки, співаючи щедрівки та колядки. На них з нетерпінням чекали, віддячуючи бубликами, горіхами та яблуками. Вважали, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік.

Цікаво, шо дорослі колядницькі гурти складалися переважно з парубків. Вони обирали собі отамана, який був спритний, дотепний і мав серед селян авторитет. Хлопці-колядники заходили у хати, співали під образами, потім сідали до столу, але куштували страви не довго, згодом вклонялися господарям і їшли до іншої оселі.

До речі, саме слово коляда пішло від назви Нового Року у римлян, що припадав на тиждень після веселих сатурналій, у другій половині грудня. Згодом українці стали називати новорічні пісні щедрівками через те, що вечір був щедрим і багатим. А однією з найвідоміших українських колядок стала пісня «Добрий вечір тобі!»:

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А перший же празник: Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А другий же празник: Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Переклад Вікторії Захаркіної

Прочитано 1976 разів Останнє редагування П'ятниця, 16 лютого 2018