Іменем Прокоф'єва названі Концертний зал Донецької обласної філармонії, академічний оркестр та музична академія, також міжнародний аеропорт Донецька. Не одне десятиліття проходить міжнародний фестиваль «Прокоф'євська весна», в який органічно вплітається конкурс молодих піаністів «На батьківщині Сергія Прокоф'єва». Заснована премія Сергія Прокоф'єва, яку вручають музикантам за творчі досягнення.

До 120-річчя від дня народження великого композитора в Україні, Росії, Франції, Німеччини та інших країнах, з якими пов'язане ім'я майстра, були організовані концерти та фестивалі. Донбас, де народився музикант та пройшло його дитинство, оголосив 2011-й Роком Прокоф'єва.

Юне обдарування

Сергій Прокоф'єв народився 23 квітня 1891 року в маєтку Сонцівка (нині село Красне Донецької області), де його батько служив управителем поміщицьким маєтком. Музичне обдарування хлопчика проявилося дуже рано. У п'ять років він уже склав перший твір.

Найсильнішим враженням дитинства стала поїздка з батьками в Москву й відвідування оперного театру, після чого у десятирічного композитора з'явилися перші опуси в жанрі опери.

У грудні 1901 року Прокоф'єва знову привезли в Москву – до професора Московської консерваторії Сергія Танєєва. Він порадив почати з ним систематичні заняття музикою. Фортепіано, імпровізацію, теорію композиції й гармонію почав викладати юному Прокоф'єву майбутній відомий композитор Рейнгольд Глієр.

Освіта

Було вирішено віддати Сергія Прокоф'єва в консерваторію. Всі були набагато старші тринадцятирічного юнака, Сергій же вразив усіх: він увійшов, згинаючись під вагою двох тек, в яких лежали чотири опери, симфонія, дві сонати та досить багато фортепіанних п'єс.

Після смерті батька в 1910 році Прокоф'єви більше в Сонцівку не повернулися. Народжений у промисловому Донбасі, композитор чуйно вловив ходу залізного ХХ століття й фактично став його співаком. Любителі солодкоголосої музики не прийняли новаторство молодого музиканта.

Тривала гастроль Сергія Прокоф'єва

У 1914 році Прокоф'єв закінчив консерваторську освіту, отримавши Першу премію імені Антона Рубінштейна (рояль «Шредер»). Після цього музикант поїхав до Лондона, де вперше зустрівся з організатором «Російських сезонів» у Парижі Сергієм Дягілєвим. Це знайомство відкрило композитору двері багатьох музичних салонів. Його фортепіанні вечори з успіхом проходили в Римі та Неаполі.

Напередодні Першої світової війни композитор повернувся до Росії. Прем'єри його творів нерідко супроводжувалися скандалами. У 1918 році композитор виїхав в закордонне концертне турне, яке розтягнулося на довгі п'ятнадцять років.

Поступово до блискучих імен художнього світу Заходу додається і його ім'я. З постійною увагою Прокоф'єв стежив за подіями, що відбувалися в музичному житті Радянського Союзу, тричі він приїжджав на батьківщину з концертами та на прем'єри своїх творів, й думка про повернення поступово опанувала їм цілком.

Особисте життя композитора

У 1936 році він приїхав в СРСР разом з дружиною-іспанкою Ліною Кодіна, синами Святославом та Олегом. Сім'я остаточно влаштувалася в Москві. У коло спілкування Прокоф'єва входили багато видатних діячів мистецтва ХХ століття.

З 1941 року Сергій Прокоф'єв жив уже окремо від сім'ї, через кілька років радянський уряд оголосив його шлюб недійсним, і без оформлення розлучення в 1948 році композитор офіційно одружився вдруге, його дружиною стала Мира Мендельсон. А перша дружина була заарештована й заслана до таборів, звідки повернулася в 1956 році; пізніше вона зуміла виїхати з СРСР до Німеччини, де померла в похилому віці в 1989 році.

Повоєнні роки повинні були повернути втрачену гармонію буття, але вони обернулися для композитора ще одним важким випробуванням. Різко погіршився стан здоров'я, а головне, він підпав під постанову про боротьбу з «антинародним формалізмом» в мистецтві.

Пам'ять про Прокоф'єва живе

Сергій Сергійович став вести життя аскета. Маестро майже не виїжджав з дачі, але навіть при найсуворішому медичному режимі продовжував писати музику.

Він помер в один день зі Сталіним, 5 березня 1953 року. Його смерть майже не була помічена радянськими засобами масової інформації. Незграбною спробою влади згладити провину перед композитором стало посмертне присудження йому Ленінської премії в 1957 році.

За 50 років творчої діяльності Сергій Прокоф'єв написав 130 музичних творів: балети, опери, симфонії, музику до кінофільмів і, звичайно ж, музику для дітей.

В ознаменування 100-річного ювілею від дня народження великого музиканта ЮНЕСКО оголосив 1991 рік Роком Прокоф'єва. Тоді ж зусиллями вдячних земляків в селі Красне була створена меморіальна зона Прокоф'єва. Також була відновлена Свято-Петропавлівська церква, в якій хрестили майбутнього музиканта.

Навколо творчості Сергія Прокоф'єва часто спалахували суперечки, оскільки неординарність і своєрідність завжди викликають суперечливу реакцію.

Джерело: www.vmiremusiki.ru

Переклад Олени Яних