%AM, %15 %475 %2015 %10:%черв.

Багата на таланти Україна досі залишається аграрною і сировинною країною

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Почесний консул України в Данії та консультант з бізнес-питань в Україні Мортен Мунк про минуле та сьогодення країни.

Данські компанії в Україні, українська промисловість, величезний потенціал талантів і освіта сьогодні та після розпаду Радянського Союзу були в центрі уваги під час зустрічі в Орхусі.

Коли Ви почали співпрацювати з Україною, чому, і чи пам'ятаєте, як це було?

– Все просто. Я почав переводити компанії з Данії, і першим пунктом призначення була Польща. Ми зробили це в 1988-89 роках, у той час, коли розвалювався Радянський Союз, і стіна впала в реальності. Ми це зробили, виходячи з моїх знань і досвіду з радянських часів, я знав, що на нас чекало і які там були умови.

З Польщі в Україну

– Україна постала на нашому шляху внаслідок розвитку наших компаній у Польщі і країнах Балтії, які були нашою метою з 1989 до 1994 року. У 1994-му було абсолютно ясно, що країни Балтії та Польща рано чи пізно потраплять до ЄС. Там були політичні сигнали, і не було ніякого опору з боку населення, тому це було природним процесом. А ще у Польщі та країнах Балтії була низька собівартість виробництва, яка згодом почала зростати і ми, відповідно, почали шукати інші шляхи розвитку.

Ми вивчали ситуацію у Росії, Білорусі, Україні, Румунії і Болгарії, тому що тоді вони не були в списку потенційних країн ЄС. Тоді були прогнози, що вони можуть протягом дуже довгого періоду стояти за межами ЄС. Ми обрали Україну з дуже простої причини – вона була найбільш доступною країною.

В Росії не було ніякого виробництва. Сировину слід було возити з Москви до Санкт-Петербурга або навпаки, бо між ними нічого промислового не існувало.

Білорусь на той час була неприйнятною для данських компаній. Румунія і Болгарія мали великі проблеми з логістикою, а це створювало проблеми з транспортуванням.

Так ми зупинили вибір на Україні і в основному тому, що Україна була і залишається аграрною і сировинною країною. І це означає, що ми розраховували на поступовий розвиток. Наприклад, виробники сільгоспродукції виготовляють її лише для місцевих жителів за низькими цінами, на цьому багато не заробиш. Однак і за світовими цінами це не продати, тому що є багато країн, економіка яких базується на сировині з дуже низькою собівартістю.

Це було для нас мотивом, щоб привезти бізнес в Україну, зокрема у західну її частину. У Львові працює міжнародний аеропорт. Коли виходиш у місто, наче потрапляєш у Краків. Ми не бачили ніяких особливих бар’єрів. Це було найбільш суттєво для реформування. Польща стала наближатися до законодавства ЄС у правовому полі, у будівництві та працевлаштуванні. Україна ж у 1996 році була абсолютно радянською.

Подорожі Україною

Якою Вам здалася Україна, коли вперше потрапили до неї?

– Я відвідував Україну ще в радянські часи. Країну я знав досить добре ще з кінця 1970-х років. Я бував у різних куточках України раніше, але цього разу я приїхав з іншою метою.

Ми почали роботу на основі великого проекту ЄС, який був технічною допомогою, що пішла на реструктуризацію великих компаній. Було створено консультаційну фірму. В рамках цього проекту я мав подорожувати Україною, щоб відвідувати великі компанії. За перший рік роботи я побував в усіх великих містах країни.

Там не було ні світла, ні тепла

Яким ви бачили розвиток в Україні у довгостроковій перспективі?

– До 1996 року більшість підприємств України збанкрутіла, не було ні світла, ні опалення. Картина була невтішною. Під час візитів до багатьох великих компаній ми сиділи на зустрічах в пальтах і теплих чоботах і були раді, коли нам на обід давали трохи горілки, щоб зігрітися.

На великих заводах у довгих стометрових коридорах горіла лише одна лампа. Тобто країна була дуже відсталою. Але того ж року Україна здобула власну валюту і слід зазначити, що ми не бачили людей з запалими щоками. Всі люди, яких ми бачили на вулицях, мали жалюгідний вигляд, але вони не були занадто худими, як, наприклад, у Польщі у 1988-89 роках. Там можна було побачити людей з жовтуватою або повністю сірою шкірою і запалими щоками, бо вони голодували. А в Україні було багато земельних присадибних ділянок і дач, на яких люди вирощували собі їжу.

Так само, як подорожі в СРСР

– Подорожі також запам`яталися на все життя. Було одразу видно, що тут є «можновладці», які стежать за народом, коли проходиш паспортний контроль, виходячи з літака. Люди мали стояти в черзі за медичним страхуванням, а потім у черзі на багаж, а далі черга, щоб пройти митницю. Ще й валютна декларація, за якою були пораховані всі ваші кишенькові гроші. Все потрібно було декларувати. Абсолютно все! Комп'ютери, телефони, гроші, цінні речі. Це було так само, як подорожі в СРСР або у США.

Данці були відкриті

Який із проектів, розпочатих Вами в Україні, є найбільш успішним?

– Ми допомогли кільком секторам і досягли успіху. Це текстильна промисловість і ІТ. Нам вдалося перевести Україну на інші рейки.

Візьмемо для прикладу текстиль. Є дуже багато українських текстильних компаній, які зараз конкурентоспроможні в Європі, бо вони спочатку співпрацювали з данськими компаніями. Цілком може бути, що вони були субпідрядниками, але вони отримали нові швейні машини, деякі знання, а данці були відкриті для обміну досвідом. Вони не були схожі на німців, які казали: «Це наше». Ми бачили багато німецьких компаній там (в Україні, ред.), які не мали такого ж успіху або впливу на сектори (промисловості, ред.). Не менш важливими для нас були аграрна галузь та ІТ-сектор.

Віртуальні команди серед інженерів

Чи залишається ситуація такою і зараз, коли Данія приходить з новими ініціативами?

– Тепер ми ще більше сконцентровані на IT-секторі, нам потрібна велика кількість інженерів у цій сфері. Ми прогнозуємо, що протягом декількох років нашій країні (Данії, ред.) не вистачатиме 10.000 інженерів високого рівня – докторів наук тощо.

Ми не можемо навчати більше. Частково через обмежені можливості університетів, але також через те, що стільки талановитих студентів у нас просто не існує. Дуже добре, що в IT-секторі працює система найму українських інженерів.

Потім у наших планах створення віртуальних команд айтішників, частина яких перебувватиме в Україні і співпрацюватиме з деякими ІТ-фахівцями у Данії.

Українські товари не затребувані в ЄС

Раніше це був аутсорсинг, але тепер це, мабуть, по-іншому?

– Так, але в умовах аутсорсингу, ми бачимо, що це було зроблено для України. В області ІТ в 2000 році був 0 доларів доходу від ІТ, а в 2014 році оборот вже 4 млрд доларів. І це тільки в робочий час. Це не продукти, які ви продаєте. Можна створити дохід без споживання ресурсів, використовуючи людські ресурси і знання, які має Україна. І це було зроблено без будь-яких подальших інвестицій.

Інвестиції в одного працівника ІТ-сектора це 25.000 крон. Якщо вам необхідно створити галузь, то потрібно інвестувати до 2 млн крон. А в Україні це швидкий спосіб отримати дохід лише на людських ресурсах. І це один з прикладів. Вироблені в Україні продукти майже не потрібні ЄС. Євросоюз і так має надлишок виробництва і ви це прекрасно знаєте.

Можна пройтися однією вулицею і побачити, що магазини мають набагато більше телевізорів, ніж люди можуть їх купити. Теж стосується одягу або їжі. Ми викидаємо половину.

У нас є надлишок у всьому. І продукти, які Україна може зробити, вони просто не досить сильні за якістю, щоб потрапити в ЄС. Переважна більшість з них трохи старомодна, тому що не було розвитку виробництва. І це така сама ситуація, яку мала Фінляндія після розвалу Радянського Союзу.

Фінляндія була основним постачальником до країн Ради економічної взаємодопомоги. (Це була міжурядова організація соціалістичних країн, створена для економічної інтеграції та взаємодопомоги, яка працювала з 1949 до 1991 року. Ред.) Коли вона розвалилася, фіни почали торгувати в Європі, але попиту на їхню продукцію не було. Тому виникла Nokia, бо традиційні галузі не могли конкурувати на відкритому ринку. З такою ж ситуацією зіштовхнулася і Україна. Тут товарно-сировинна економіка.

Україна має великий потенціал талантів

Що можна сказати про інтелектуальну продукцію – знання?

– Візьмемо 15 топ-технічних вишів України, вийде приблизно 250.000 студентів. Це найрозумніші люди, ті, хто має найкращі оцінки. Це верхівка інтелекту України. Данський технічний університет випускає максимум 7.000 студентів на рік. Тому талановиті люди і складають у вашій країні найцінніший ресурс.

Є таланти для експорту?

– Так, таланти є, і вони мають глобальний статус, як ІТ-спеціалісти.

Інтерв'ю Наталії Слинько та Олени Яних

Переклад Олени Яних

Прочитано 383 разів

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Підтримай нас

CVR номер: 35 70 79 64.

Підтримай нас

 

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   tv   g

Made by Amaze Studio Team