%PM, %13 %609 %2016 %13:%груд.

Україна на «нічийній землі» і кримське питання

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Флеммінг Сплідсбоел Хансен. Флеммінг Сплідсбоел Хансен. Фото: Олена Яних.

Про «План Крим», нерішучість українських політиків та проблеми повернення Криму Україні – старший науковий співробітник Флеммінг С. Хансен.

Друга частина доповіді координатора досліджень, старшого наукового співробітника у галузі міжнародної безпеки Флеммінга Сплідсбоела Хансена «Гібридна війна і мир по-українськи», що відбувся у Дансько-українському товаристві.

Якщо подивитися на карту Європи, то, за словами Флеммінга Сплідсбоела Хансена, можна побачити два нормативних центри. Перший знаходиться у Брюсселі, і у значній мірі базується на стандартах ЄС. Також є нормативний центр з російською базою, він має інші стандарти. Між цими двома центрами знаходиться ряд «затиснутих» країн. Всі держави Західних Балкан приєдналися до ЄС, але країни, які знаходяться на «нічийній землі», це Білорусь, Україна та Молдова, а на Кавказі – Грузія, Вірменія і Азербайджан – «затиснуті» по-іншому. Ці країни намагалися маневрувати по черзі на цьому полі, і один з колишніх українських президентів говорив про це, як про мультивекторну політику, яка виглядає заманливо і демонструє дружбу з усіма. Це було безглуздо, тому що країна нічого нікому не могла дати.

Україна на «нічийній землі»

Думка про те, що можна належати до однієї з нормативних політик на «нічийній землі» і мати хороші зв'язки з обох боків, дуже і дуже складна. Проблема полягає у тому, що ЄС не вирішив ще, що хоче від цієї території. Всі країни мають у принципі перспективу членства, але також ЄС дав ясно зрозуміти, що він не прийматиме їх найближчим часом. З іншого боку у нас Росія, яка готова інвестувати. Це означає, що Росія мала можливість стати членом і впливати у різних сферах, і Україні було надзвичайно важко маневрувати на полі. Дещо з цього лежить в основі всього конфлікту, який ми бачимо зараз – спочатку з анексією Криму, а потім з початком війни на сході України. Стосовно Угоди про асоціацію з ЄС, Віктор Янукович вирішив не підписувати документ, що призвело до масових заворушень, падіння його режиму і кровопролитних подій.

Знакова подія

Події лютого і березня 2014 року допомогли визначити вигляд Європи, якою ми її бачимо зараз. Якщо ми повернемося трохи у минуле і озирнемося назад, то побачимо, наскільки знаковою це було у багатьох відносинах. Зокрема, розпад європейського порядку у сфері безпеки, який був після Другої Світової війни.

Росія три рази визнавала територіальну цілісність України. Це було зроблено у зв'язку з розпадом СРСР, у зв'язку з утворенням Співдружності Незалежних Держав і у контексті двосторонніх угод про дружбу 1997 року. У всіх трьох угодах визнається, зокрема, територіальна цілісність України у тих кордонах, які зафіксовані після розпаду Радянського Союзу. Анексія Криму у лютому-березні 2014 року звернула увагу на цю обставину. Флеммінг Сплідсбоел Хансен вважає, що якщо ми перенесемося трохи вперед у часі і озирнемося назад, то побачимо цю епохальну подія – воістину унікальний епізод у сучасній європейській історії.

Нездатність приймати рішення

Статус України сформувався між Заходом – особливо ЄС і Росією. Необхідно також подивитися на територію України – зокрема, у зв'язку з мирною угодою. Україна страждає від некомпетентності і нездатності ухвалювати дійсно жорсткі стратегічні рішення, а також від величезної корупції і кумівства. Українські політики завжди були не в змозі вкусити пиріг ні стосовно ЄС, ні стосовно СНД. Вони не змогли вирішити: приєднатися чи не приєднатися. Таким чином, вони дійсно виявилися на «нічийній землі», за що тепер розплачуються. Це не означає, що розумно було заплатити таку високу ціну. В країні завжди приходили до влади політики не високого рівня. Віктор Ющенко, який став після Помаранчевої революції національним героєм, отримав президентство як слідство, яке було надзвичайно поганим. Він був занадто залежний і наприкінці правління вже не міг ухвалювати самостійні рішення. Це було дійсно сумно, тому що у країні з'явилася надія на щось велике і позитивне, але вона потім просто розчинилася.

«План Крим» лежав у шухляді Путіна

Всі події лютого-березня 2014 року, на думку Флеммінга Сплідсбоела Хансена, цікаві. У той час, коли це сталося, у нього було припущення, що у Росії є план стосовно Криму. План лежав у шухляді. Те, що сталося у зв'язку з заворушеннями у Києві, коли Янукович спакував свої валізи і поїхав у Росію, означає, що російська сторона пильно спостерігала за цими подіями. Слід пам'ятати, що у росіян працює хороша розвідка в Україні. Вони знають багато про те, що відбувається. Вони прекрасно розуміли, що не було ніякого запасного шляху щодо Януковича. Було відомо, що він не в змозі – ні ментально, ні фізично – повернутися в Україну й почати знову керувати. Тому росіяни швидко відмовилися від нього, у них не було нікого іншого, хто міг зайняти його місце. Вони оцінили ситуацію і сказали: «Все валиться, давайте збережемо уламки, які можемо». Вікно виявилося відкритим, а там був Крим. Його можна було блискавично витягнути через це вікно. Путін відкрив скриньку й витяг «План Крим», він чекав там своєї години. Потім натиснули кнопку і активували дії. Приводом думати про те, що план був готовий, стала швидка реалізація анексії півострова. Тепер ми знаємо, що рішення спочатку послати війська, а потім і анексувати Крим, було прийнято групою з 5 чоловік.

Російська дезінформація

Навколо анексії було багато дезінформації. Флеммінг Сплідсбоел Хансен розчарований тим, що Росія зі своїми військовими традиціями та історією вирішила діяти в Україні по-військовому кінетично, не даючи про себе знати. Були послані війська 20 лютого, і ми знаємо це по датах на медалях, які вручили російським військовим з цієї нагоди. Згодом були припущення, що операція почалася 22 числа, але війська були на півострові 20-го. Але це було тільки в одному з інтерв'ю 17 квітня 2014 року, коли Путін визнав, що це російські війська. Однак всі це знали. Насправді, деякі російські ЗМІ вже задокументували це, після того, як вони були в Криму і розмовляли з військовими.

Поступки Росії повністю виключені

Якщо подивитися на загальну картину, то видно, що Крим пішов. Він фактично є частиною Росії. Навіть якщо ми не можемо визнати це, ми маємо розуміти, що можуть пройти десятиліття, щоб повернути Крим – якщо це взагалі станеться. Там немає російських політиків, які кажуть: «Давайте повернемо Крим Україні». Це повністю виключено. Вже написана історія возз'єднання Криму з Росією, а це значить, що вони не можуть піти на поступки. Флеммінг Сплідсбоел Хансен не може собі уявити нічого, що могло б повернути Крим назад в Україну.

Також можна прочитати частину 1 «Гібридна війна і нинішня ситуація в Україні».

Переклад Вікторії Захаркіної

Прочитано 672 разів Останнє редагування %PM, %01 %820 %2017 %18:%лип.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Підтримай нас

CVR номер: 35 70 79 64.

Підтримай нас

 

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   tv   g

Made by Amaze Studio Team