Субота, 09 травня 2015

Україна і 70-річчя закінчення Другої Світової Війни

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Монумент у Києві Мати-Батьківщина. Монумент у Києві Мати-Батьківщина. Фото: Йорген Делеуран.

Історік, голова Дансько-Українського Товариства, проаналізував значення закінчення Другої Світової Війни в Україні.

З української точки зору не було багато причин для великих радощів 9 травня 1945 року. 4,5 мільйонів українських громадян загинуло (а за деякими підрахунками ця цифра набаго більша) у кривавому зіткненні нацизму з комунізмом – двох тоталітарних ідеологій, які мали знищення цілих народів та суспільних класів на першому місці в своєму порядку денному.

Відновлення соборності України

Якщо виділити позитив з української точки зору, то це перш за все – відновлення та цементування за результатами Другої Світової війни соборності української держави у вигляді остаточного воз'єдання Галичини та Наддніпрянщини у 1945 році.

Київський князь Володимир у далекому 990-му році приєднав Галичину до Київської Русі та створив передумови для історичного зв'язку між Галичиною та Наддніпрянщиною. Після руйнування монголами Києва, саме Галицько-Волинське Князівство перехопило смолоскип українського оплоту династії Руриків та стало місцем, де перезимувала українська державність.

Тим не менш саме той факт, що Галичина (та Волинь) у міжвоєнний період (1919-1939) знову потрапила під польський контроль став вирішальним для розвитку тієї української націонал-філософії, яка лягла в основу думки про Україну як незалежну державу і про тотальний розрив з Москвою як в політичному так і в культурному, історичному та географічному планах.

Польща реабілітувала Україну

Польский лідер у 1926-35 роках – Йозеф Пільсудський – переорієнтував польську зовнішню політику у більш про-український бік. Одна з його найбільш відомих цитат звучить: без незалежної України не може бути незалежної Польщі. Організація Українських Націоналістів (ОУН) була заснована у 1929 році в  Кракові і базувала свою ідеологію на націонал-філософії. ОУН швидко заполонила серця української молоді Польщі.

Саме догма Пільсудського спричинилася до відносно толерантного ставлення – принаймні до його смерті у 1935 – до українців у міжвоєнній Польщі. Ідейна еволюція націоналістично налаштованої частини української інтелігенції мали набагато більш сприятливі умови в Польщі ніж в СРСР, де націонал-комуністична кампанія українізації у 1920-их роках була жорстоко покарана радянським диктатором Йозефом Сталіним у вигляді Голодомору 1932-33 років, який багатьма країнами світу вважаєтсья геноцидом української нації.

Початок розпаду Радянського Союзу

Згідно ідеології ОУН незалежність України є абсолютною цінністю, якій підпорядковані усі інші міркування. Ця ідеологія лягла в основу затятого спротиву УПА у Західній Україні (1942-52) і героїчної боротьби сьогоднішніх українських воїнів проти мілітарно сильнішого але менш мотивованого ворога на сході України. Також безстрашна офензива «небесної сотні» на Інститутській вулиці в Києві у лютому 2014 року пояснюється проривом націонал-філософії у свідомості урбанізоваих українських мас.

Після відновлення соборності країни у 1945, розвинута у Галичині націонал-філософія почала просочуватися в Наддніпрянщину. Отже воз'єднання у 1945 році – як парадоксально це не звучить – започаткувало процес розпаду СРСР. Звісно націоналізм на офіцийному рівні був заборонений у тоталітарній Радянській Україні, а публічна агітація за націонал-філософію коштувала довгі роки ув'язнення. Тим не менш націоналізм як підпільна ідеологія дістав певного впливу і схилив націонал-ліберальний український дисидентський рух у свій бік. Не в останню чергу це пояснюєтсья тим фактом, що націонал-філософія базувала свої догми на історичному досвіді нації про споконвічну українську державність та боротьбу за незалежність – феномени, які радянські органи влади щосили намагалися стерти з колективної пам'яті українського народу.

Націонал-філософія відтіснила націонал-комунізм

Після того як націонал-комуністична українська еліта у 1991 році скористалася заколотом у Москві для проголошення державної незалежності України, націонал-філософія вже відкрито почала відтісняти націонал-комунізм як домінуючу ідейну течію в країні. І двічі – у 2004 та 2014 роках – союз між інтегральними та ліберальними націоналістами витіснив більш проросійські сили з владного олімпу в Києві.

Панівна ідеологія

Як вже зазначалося, з української точки зору 9 травня 1945 року не було багато причин для великих радощів. Втім те воз'єднання країни, яке тоді відбулося, створило інституційні передумови для поступового поширення західно-української націонал-філософії на всю країну. А в поєднанні зі швидкою урбанізацією України після війни, ця динаміка спричинилася до 1) прориву українізації (окрім в Криму та на Донбасі) великих міст країни, де етнічні українці не пізніше 2001 року становили переважну більшість населення; 2) прориву українського націоналізму – як у його ліберальному так і інтегральному варіанті – як панівної ідеології країни за рахунок більш русофільських течій, якими намагався заполонити серця людей радянський комунізм.

Прочитано 847 разів Останнє редагування Четвер, 19 травня 2016

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Підтримай нас

CVR номер: 35 70 79 64.

Підтримай нас

 

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   tv   g

Made by Amaze Studio Team