Середа, 16 вересня 2015

ЄС чи не ЄС або Добре там, де ми є

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Українська студентка Карина Єпіфанова у ботанічному саду «Флора» міста Кельн під час подорожі Європою. Українська студентка Карина Єпіфанова у ботанічному саду «Флора» міста Кельн під час подорожі Європою. Фото: Власний архів.

Що потрібно зробити Україні, щоб змінитися на краще. Своїми міркуваннями ділиться студентка Карина Єпіфанова під час подорожі країнами ЄС.

Вже більше двох років минуло з того часу, коли українці і українки намагалися донести до влади, що їх вибір – приєднання до Європейського Союзу. Навряд чи то був перший раз, коли наші співвідчизники та співвідчизниці усвідомили, яким вони хочуть бачити своє життя, але то був перший раз, коли усвідмолення набуло форми настільки могутнього суспільного протесту. Але що протест проти одного, то підтримка іншого. У випадку з Євромайданом – інших реалій буденності. Та чи знаємо ми хоча б зараз, яка вона – сучасна європейська буденність?..

Ось мешканці та мешканки Польші, Німеччини, Франції, здається, знають. Можемо підглянути за ними, або навіть уявити себе ними. Для цього потрібно роззернутися навкруги і уважно вдивитися у деталі.

Першими впадають в око дороги. Та справа в тому, що це в нас вони в око впадають, бо кожну яму відчуваєш всім тілом, як і кожну недоремонтовану дорогу, можна ще й на дозволену низьку швидкість побурчати. А європейцям якось і невтямки, що поїздка заразом може бути і масажем для пасажирів і машини, бо в них – хайвеї, тобто великі автомагістралі, на яких, наприклад, від Люблина до Варшави можна доїхати за якихось дві години. Хоча у Польші говорять, що в них все ж таки експресс-дороги, бо до вимог хайвеїв трохи не дотягують.

Далі також про транстпорт – велосипедний. У нас, якщо ти обираєш таке пересування, то все одно будеш змушений більшу частину шляху прокладати або через автомобільні траси, або через тротуари. І тут з двох зол не зрозуміло, яке обирати, бо обидва варіанти небеспечні. У Європі прижився третій варіант, простий та відтого геніальний – велосипедні доріжки. Якщо ви у Познані за день побачили меньше, ніж сотню велосипедистів та велосипедисток, то вже буде дивно. І скількі ж у цьому переваг: екологія зберігається, ризик гіподинамії знижується, небезпека аварій майже зникає.

До речі, про зникнення. В Україні, на жаль, від нього страждають люди з фізичними особливостями: вони зникають з громадських місць, з вулиць, бо немає спеціальних умов для пересування, наприклад, у інвалідному візку. А у Європі таких людей ви можете бачити не рідше, ніж вищевказаних велолюбителів. І не тому, що їх більше, а тому, що майже всі заклади мають пантузи, громадській транспорт не тільки облаштований місцями для таких людей, але теж має функції для полегшення з'їжджання і в'їзду. Більше того, туалети крім позначення чоловічого та жіночого мають також позначення для людей з фізичними особливостями. Між іншим, також майже у всіх кімнатах гігієни є ще й позначення для батьків з дітьми.

Cologne photo Karyna Yepifanova

Показчики туалетів в торговельному центрі Кельна.

Говорячи про туалети, неможливо оминути й тему грошей: у Варшаві, Любліні, Познані, Кельні, Ліоні, Діжоні для вас не буде проблемою знайти безкоштовний та добре обладнаний туалет. Здавалося б, дрібничка, але приємно.

Говорячи про дрібнички, можна ще подивуватися винахідливості і турботі польскої або влади, або спільноти: у містах цієї країни від спеки вас можуть врятувати розпилювачи води, що нагадують арку з маленьких дощем. Нам такі не завадили б, бо спеку маємо улітку також небезпечну.

Lublin photo Karyna Yepifanova

Розпилювачі води на вулицях Любліна.

На останок можна навчитися у Європи улаштуванню рекреаційних місць, а простіше – різних парків та скверів. Бо якось вже в них так ладно виходить виокремити зелену місцину, додати трохи мистецтва завдяки клумбам та скульптурам, попілкуватися про лавки та урни. І – як додати останній смаколик – дати волю тваринкам, що там живуть. А живуть у парках Європи де білочки, де зайчики, а де й павліни.

the Rhein Park Tranzbrunnen in Cologne photo Karyna Yepifanova

Приємні сраження в Кельні: дикі гуси в парку Rheinpark Tranzbrunnen.

Все це комфортне та помірковане так і вабить. Вже й думка підкрадається, що добре там, де нас немає, але... Чи було б все це у славнозвісній Європі, якщо б люди за це не боролися і це не будували? Хіба ж так пеклася би влада про добробут, якщо б суспільство – ми, тобто! – її не спонукало і не підштовхувало? Отож, добре там, де ми є і де ми можемо відстояти своє право на щастя.

Карина Єпіфанова, 
студентка Донецького Національного Університета, 
кафедра журналістики

Прочитано 1057 разів Останнє редагування Понеділок, 21 листопада 2016

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Підтримай нас

CVR номер: 35 70 79 64.

Підтримай нас

 

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   tv   g

Made by Amaze Studio Team