Четвер, 30 жовтня 2014

Навіщо зраджувати свою Батьківщину?

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Жителька Донецька, яка знаходиться у місті і не залишала його протягом усіх жахливих подій, поділилася думками про процеси, що відбуваються в Україні.

Я була свідком буремних та стрімких подій на Донбасі з самого початку. На жоден день не виїжджала у більш спокійні області не тому, що нікуди їхати або жити набридло. Не можу зрадити своє рідне, улюблене місто, місто, в якому я живу майже з народження, місто, яке кожного ранку будило мене гудком Донецького металургійного заводу, без якого жоден дончанин не уявляє свого життя.

Багато тих моїх земляків, які вже виїхали з міста, мене не зрозуміють, але це мій власний вибір. Я ніяк не можу зрозуміти, як сталося, що така велика кількість людей, які живуть в Донецькій області, що завжди була Україною, раптом зрозуміли та усвідомили, що Україна більше не їхня Батьківщина. А може їм «допомогли» зрозуміти та усвідомити? Як стало можливим взагалі все те, що зараз коїться на моїй рідній землі? Я й досі не можу повірити, що тепер це нова реальність, в якій я живу.

Чому частина донеччан так легко відмовилася від своєї Батьківщини? Тому що до влади в Києві «допалися» не «свої», не донецькі, тому що настільки сильна образа за Майдан і бажання бути вільними, йти власним шляхом, а не за вказівкою «старшого брата»? Тому що Донбас не «почули» і не захотіли більше грати за його правилами, тому що ми такі «особливі» і «годуємо всю країну»?

Батьківщину завжди порівнювали з матір’ю, різні покоління боролись за свою Батьківщину, багато хто готовий був вмерти за неї. Це дуже страшно, коли в тебе немає Батьківщини. Пригадаємо розповіді емігрантів, які не освоївшись на чужині, не знайшовши себе, тужили за Батьківщиною і готові були на все, аби поцілувати рідний шматок землі.

Хочеться запитати у всіх тих, хто більше не вважає Україну своєю Батьківщиною – «Як же ви змогли зрадити свою матір?» Виходить, коли мати була здорова, годувала, поїла, давала можливість заробляти (а деяким навіть красти, причому в особливо великих розмірах), вона була потрібна? Тільки-но вона захворіла, нам така не потрібна? Знайдемо іншу, мачуху? Тільки мачуха ніколи не любитиме так, як любить рідна мати!

У багатьох людей, які не вважають Україну своєю Батьківщиною, вона асоціюється з «київською хунтою», «бандерівщиною», «карателями» та іншими продуктами інформаційної війни, але потрібно відділяти одне від одного. Україна не винувата, що ми постійно наступаємо на ті ж самі граблі, обираємо не ту владу, не бажаємо хоч трішечки думати, дозволяємо, щоб все вирішували за нас і без нас, і, головне, не бажаємо мінятись. Парадокс – ми хочемо, щоб багато чого змінилось, але самі не хочемо мінятись, але ми самі і є ті зміни, на які так довго чекаємо!

Хіба Україна підписала злочинний Закон про особливий статус Донецької і Луганської областей? Хіба Україна не начисляє пенсії і зарплати бюджетникам цих територій? Хіба Україна відправляє на вірну загибель своїх синів, знаючи, що вони попадуть в оточення, в «котел», з якого просто неможливо вибратись живим? Хіба Україна фактично віддала на відкуп терористам частку земель в Донецькій і Луганській областях, разом з людьми, які там живуть?

Ні, дорогенькі мої, це зробила не Україна, це зробили окремі особи, з конкретними прізвищами, яких наділили владою українці, які повірили в те, що ці особи повернуть Україну до життя. Але вони не тільки не повернули, вони її зрадили та хочуть продати ще дорожче.

Не зраджуйте свою Батьківщину, за це дуже дорого можна заплатити! Не думайте, що ось прийде добрий дядько сусід, неважливо з якої сторони – зі східної чи західної, все зробить за вас, і одразу буде нам всім щастя і багато грошей. Неможливо заснути сьогодні в одній країні, і завтра прокинутись вже в іншій, цей процес дуже болючий, довгий і страшний, і невже це все заради прибавки 500 гривеньдо зарплати чи пенсії? У стільки ви оцінюєте вартість власної Батьківщини? Пригадайте біблійну притчу про Іуду і 30 срібняків, тільки що потім сталося з Іудою, пам’ятаєте?

Останнім часом я все частіше зустрічаю людей, які не підтримують ані ДНР, ані Україну, тому що перша скалічила їх спокійне, мирне життя, багато чого відібрала в них, а друга – фактично відмовилась від них. І їх можна зрозуміти.

Я не знаю, кому прийшла в голову «світла» думка «не фінансувати тероризм на Донбасі» і не платити пенсії і зарплати бюджетникам, можу тільки здогадуватись. Безглуздо вважати, що люди, які не мають коштів для існування та приречені вмерти від голоду (це не пафос, а жорстока реальність для багатьох літніх людей і деяких бюджетників), «візьмуться за зброю і самі проженуть терористів зі своєї землі». Ви не залишаєте їм вибору, любити Україну та «київську владу» вони від цього більше не стануть.

Єдине, що я хочу (крім того, що хоче зараз кожний житель Донбасу – повернути мир на нашу землю і припинити війну, смерті і руйнування), щоб мої земляки навчились відрізняти слова «Батьківщина» і «влада» (ті, хто «намагаються управляти» Батьківщиною).

А я свій вибір давно вже зробила, моєю Батьківщиною ЗАВЖДИ була, є і буде тільки моя рідна, жовто-блакитна Україна!!! Не дивлячись ні на що… Іншої мені не потрібно

Наостанок згадаю слова з вірша Василя Симоненка: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Прочитано 702 разів Останнє редагування Середа, 15 червня 2016

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Підтримай нас

CVR номер: 35 70 79 64.

Підтримай нас

 

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   tv   g

Made by Amaze Studio Team