×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з ID: 35437
JUser::_load: неможливо завантажити користувача з ID: 429
 Версія для друку
Вівторок, 04 листопада 2014

Крик німого «Племені»

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Майя Заховайко. Майя Заховайко. Фото: Власний архів.

Журналістка з України Майя Заховайко, яка живе зараз у Данії, поділилася своїми враженнями після перегляду українського фільму «Плем'я».

Наприкінці жовтня у данському прокаті з'явилася українська драма «Плем'я».

Цей фільм, однозначно, не для любителів «легких« комедій чи «одноразових» блокбастерів. Отримавши Гран-прі на Канському фестивалі, картина вже наробила галасу на кінофестивалях в Мілані, Берліні та Лондоні. І хоча режисер Мирослав Слабошпицький не використав жодного слова у своєму повнометражному дебюті, кожна хвилина «Племені» кричить до глядача про страждання.

На прем'єрі в Мілані не всі глядачі додивилися українську стрічку до кінця. Дехто виходив просто посеред фільму з коментарями «Це вже занадто!».

Скандинави, вочевидь, більш холоднокровні і звиклі до непростого мистецтва Ларса фон Трієра. Принаймні під час показу в Копенгагені ніхто з показу не пішов. Однак тиша і шок після «Племені» у залі відчувалися в повітрі. Вже в коридорі кінотеатру «Глорія» я чула дискусії данців про фільм. Вони були вражені побаченим і казали, що фільм «надзвичайний».

Також була репліка: «Я просто в ступорі, це один з кращих фільмів за останній час, але переглядати його знову я точно не буду!». Мій чоловік зауважив, що сам факт емоційного обговорення фільму для данців, які незнайомі між собою, – вже багато про що свідчить. Адже зазвичай скандинави не виплескують емоції на сторонніх.

Сюжет фільму розгортається в інтернаті для глухих підлітків в Україні. Навколо сірість і депресивні пейзажі неблагополучного району великого міста. Темно-синій колір стін, мряка і сліди руйнації на кожному кроці створюють відповідний «чорно-білий» настрій.

Новачок Сергій у своєму класі одразу потрапляє в банду хлопців, які вечорами грабують необачних перехожих та підробляють сутенерами для однокласниць під прикриттям... вчителя. Сергій досить швидко перетворюється з нерішучого «чужака» на повноправного члена племені глухих. І якщо на початку картини він лише недолуго долучився до цькування слабших, наприкінці холоднокровно вбиває своїх колишніх «вожаків».

Звісно, через кохання. Проте не очікуйте «красивого« почуття та лицарського сюжету. Однокласниця Сергія Анна «підробляє» після уроків повією, продаючи разом з подругою свою юність далекобійникам. При цьому вона – наложниця «вожака» племені і з Сергієм спить лише за гроші.

У фільмі чимало відвертих сцен, проте це не сексуальність, а швидше, тваринні інстинкти. Проте незважаючи на нерозвиненість чуттєвості, саме головний герой завадив від'їзду Анни в Італію для подальшої кар'єри секс-рабині, порвавши її новенький закордонний паспорт. Цим хлопець накликав на себе гнів племені.

Здавалося б, благородний вчинок, та насправді, жоден з героїв фільму не викликає симпатії. Лише злість чи жалість. Чого варта лише сцена аборту головної героїні в підпільній квартирі! Це навіть моторошніше за ґвалтування Моніки Беллуччі в «Незворотності».

Також вразила сцена черги під італійським посольством. Довжелезна вервечка людей на холоді слухняно чекає, аби подати документи на отримання візи, явно не туристичної. Наче вся Україна стоїть в цій черзі у пошуках кращої долі, яка залежить від рішення когось «згори».

До речі, всі актори «Племені» – аматори і глухі. Щоб знайти потрібних персонажів режисер Мирослав Слабошпицький провів кастинг не лише в Україні, але й Білорусі та Росії. Також він запевнив, що жодної «самодіяльності« в кадрі немає і кожен рух «промовців» був погоджений зі сценарієм.

Хтось запитає, навіщо дивитися цю «чорнуху«, якщо навколо й так багато горя? Питання, звісно, резонне, але «Плем'я» я все ж таки рекомендувала до перегляду. Цей фільм в кращих традиціях прози відразливого натуралізму Еміля Золя зображує дійсність, яка зовсім поруч. І скільки б ми не закривали очі, для нового покоління «племені» вона нікуди не подінеться. Бо зло породжує зло і вирватися з цього пекельного кола практично неможливо. Це закон будь-де, навіть у світі глухих.

Прочитано 1325 разів Останнє редагування Вівторок, 22 листопада 2016