Неділя, 06 квітня 2014

Донбас упорається без «помічників» Рекомендовані

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Вікторія Захаркіна. Вікторія Захаркіна. Фото: Власний архів.

Журналіст із Донецька розповіла, як на Донбасі «гноблять» російськомовне населення, і хто проводить мітинги за референдум.

Черговий уїк-енд пройшов у Донецьку, а точніше у центральній його частині, під гаслом «Референдум!». Як пересічна громадянка можу припустити, що знайшлись ті, кому щиро хочеться потрапити до складу Російської Федерації (поміж рядків варто читати: повернутися до СРСР, бо замучила «ностальгія» за своїми молодими літами), але як журналіст дозволю собі засумніватися у тому, що ці півтисячі людей, які вийшли, дійсно є жителями нашого міста.

Декілька фактів:

– напередодні однієї з подібних акцій (якихось пару тижнів тому) у центрі міста блукали купки молодиків і запитували перехожих: «Де знаходиться площа Леніна?». Навряд чи дончани (тим більш активна частина суспільства, що належить до громадських організацій і бере участь у політичних акціях) цікавитимуться місцем розташування найвідомішого майдану міста;

– подібні купки людей, роздивляючись цінники в одному з міських супермаркетів, здивовано вигукували: «Дивись, які у них ціни низькі!» і фотографували ці ярлички. Невже хтось із жителів міста не знає ціни на споживчі товари і продукти? І очевидно, що ніхто з місцевих жителів не казатиме «у них».

Не має потреби говорити про акценти у мові «активістів» і ступінь їхньої адекватності. Довелося кілька зупинок проїхатися з ними у громадському транспорті центральної вулицею міста. Цього вдосталь вистачило, щоб оцінити усю глибину фарсу.

Вражає лише одне – хтось вірить у те, що на такі акції виходять з щирим і світлим почуттям, за ідеї і ніяк інакше. Але ж виходить не зі своєї оселі, а с мікроавтобусу без номерних знаків, шикується у колону, бере в руки прапорець та іншу символіку РФ і йде «захищати російськомовне населення Донбасу».

Я можу впевнено зарахувати себе до цього російськомовного населення, оскільки думаю і розмовляю у буденному житті російською мовою. Відтак, я маю повне право почуватися за гнобленою, якщо така армада «захисників» готова мені допомагати.

Парадокс у тому, що це я готова їм допомогти повернутися на батьківщину і захищати там своїх жебраків-пенсіонерів, лікувати молодь від нарко- і алкогольної залежності, підвищувати демографічні показники і навіть економіку могутньої держави. Тут, на Донбасі, ми прекрасно впораємося самі.

Майже кожні вихідні «спасителі» і «захисники» влаштовують ходу центральними вулицями Донецька, перекриваючи рух громадського транспорту, лякаючи людей своїми вигуками і поведінкою (дівчина вийшла на власному балконі з українським прапором, а один з демонстрантів кинув у неї каменюкою!).

Тим часом Держдума РФ підтримала дії сепаратистів на південному сході України і ухвалила заяву «Про політичні репресії в Україні». Навіть дивно, що «в Україні», адже жодне з російських ЗМІ ніяк не запам`ятають, що ми не острів і не географічна область на кшталт Кавказу чи Уралу, і продовжують писати «на Україні». Так вони демонструють свої глибокі знання великого і могучого…

Однак повернімося до заяви. Депутати сусідньої держави вважають, що на Донбасі обмежена свобода зборів і висловлювання думок, закриваються неугодні засоби масової інформації, а «народні лідери» незаконно затримуються. Нагадаємо, ці лідери закликали приєднати східні області України до Російської Федерації, захоплювали органи державної влади, зривали державні прапори, перекривали вулиці і навіть рух потягів на залізничному вокзалі. А тепер порівняємо, яке покарання за такі дії передбачає російське законодавство: штраф до 300 тисяч рублів, 300 годин громадських робіт або ж тюремний термін до 3 років. Якщо ж такі заклики лунають у ЗМІ, то термін позбавлення волі збільшується до 5 років. Ну як? Цілком справедливо! Чи не час нам перейняти такі справедливі норми закону у свого сусіда? І ніяких подвійних стандартів, а заодно і вигаданого «гноблення» за мовним питанням і національною ознакою.

Наостанок ще декілька фактів:

– на Донбасі зареєстровано майже 1000 періодичних видань, з яких лише 18 виходять українською мовою. Це щодо питання про обмеження прав російськомовних;

– більшість радіопрограм (окрім новин) транслюються російською мовою;

– така ж ситуація і з передачами місцевого телебачення.

Якщо б хоч деякі жителі Донецька замислилися над цим, російській пропаганді було б важче запудрювати мозок наших співвітчизників, переконуючи у святих намірах удаваних захисників. 

Прочитано 947 разів Останнє редагування Середа, 04 квітня 2018

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Підтримай нас

CVR номер: 35 70 79 64.

Підтримай нас

 

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   tv   g

Made by Amaze Studio Team