Субота, 22 лютого 2020

Анексія Криму 2014: Одного ранку на вулицях з'явилися чужі солдати

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
«Я сподіваюся, що проживу достатньо довго, щоб побачити звільнення Криму». Український прапор на будинку в Сімферополі. Крим, 2013 рік. «Я сподіваюся, що проживу достатньо довго, щоб побачити звільнення Криму». Український прапор на будинку в Сімферополі. Крим, 2013 рік. Фото: Йорген Делеуран.

Володимир з українського півострова Крим, який 2014 року був окупований Росією. Він вирішив залишитися громадянином України.

Я зустрівся з Володимиром в кафе одного з європейських мегаполісів. Протягом багатьох років я приїжджав в Україну, а також до Криму, тому мені цікаво було почути, як Володимир дивиться на ситуацію, що склалася, і яке життя в Криму сьогодні. Я запропонував новому знайомому чашку кави. Ми обидва вирішили пити еспресо.

«Одного разу вранці я побачив, що російський прапор майорить на офіційних будівлях. На вулицях були іноземні солдати. Це був шок», – розповідає він. «Я ніколи не думав, що подібне може трапитися».

1% голосів

Розповідаю йому, що 2004 року гуляючи вулицями столиці Криму, міста Сімферополя, побачив невеликий плакат, прикріплений до стіни. Я трохи знаю російську, але недостатньо для розуміння тексту. Однак зміг зрозуміти, що йдеться про Росію і Крим. Зі мною був один український друг, якого я попросив пояснити сенс плаката. Відповідь була така: деякі хочуть, щоб Крим належав Росії. «Але їх небагато, і цього ніколи не станеться», – сказав тоді мій друг.

«Таких було небагато. До окупації проросійська партія отримала лише 1% голосів», – розповідає Володимир. «Потім вони прийшли зі своїми солдатами і танками й сказали, що ми повинні проголосувати, і багато чого пообіцяли. Крім усього іншого, вони обіцяли, що пенсії суттєво зростуть. Тільки близько 30% проголосували. Більшість з них були люди похилого віку, які виросли в Радянському Союзі. Вони проголосували «так» через ностальгію і тому, що хотіли високу пенсію. Вони її отримали, і раптом стали багатими. Але потім всі ціни зросли. Вони все росли й росли, а пенсії стали менше, ніж раніше».

Вони вчать дітей використанню вогнепальної зброї

Я питаю Володимира, як ситуація вплинула на нього.

«Протягом трьох років після окупації у мене була депресія, але потім я вирішив, що це нічого не змінює, тому зараз намагаюся витягти максимум зі свого життя. Одна з речей, яка до сих пір мене засмучує, це те, що скрізь є солдати і танки. На громадських заходах людей доглядають. Навіть дітей. Також дуже погано, що вони вчать дітей, як використовувати вогнепальну зброю ».

Природа руйнується

«Росіяни проклали нову дорогу з Керчі на сході до Севастополя на заході. Вони використовували матеріали з гір, які тепер залишилися з великими потворними кратерами. Вони зруйнували природу. Це зроблено не заради людей, щоб у громадян була хороша дорога для їзди. Таким чином російські танки можуть легко увійти на острів ».

Коли Росія окупувала Крим, багато західних та українських компаній закрилися. Те ж саме сталося і з банками, тому мені захотілося дізнатися, як сьогодні працюють банки.

«Наші банки липові. Ми не можемо відправляти гроші за кордон або отримувати їх. Кредитні карти нічого не варті, тому що вони працюють тільки в Криму і в деяких великих містах Росії», – відповідає Володимир.

Застрягли в радянському часі

Володимир каже, що не хоче бути громадянином Росії, тому зберіг українське громадянство.

«Росія застрягла в радянській епосі. Так само і Крим зараз. Тепер я розумію, наскільки краще було в Україні. І якби у мене був російський паспорт, я б не зміг подорожувати світом, а лише зміг би поїхати в Росію. Тільки Росія визнає Крим російським. Решти світу немає. Якщо ви захочете подати заяву на візу в іншу країну, вони скажуть, що Криму немає в їхньому списку російських територій, і тоді ви отримаєте відмову у видачі візи. Як громадянин України я можу подорожувати де завгодно. Я можу поїхати в країну ЄС, і вони взагалі нічого не питають. Я можу просто подорожувати. Ті, хто як і раніше дотримуються свого «так» щодо Криму і називаюсь себе росіянами, кажуть, що це добре, що вони можуть подорожувати тільки в Росію. Ці люди не розуміють цінності свободи».

Я запитав Володимира, чи думає він, що Крим коли-небудь повернеться в Україну.

«Я сподіваюся, що проживу достатньо довго, щоб пережити звільнення Криму», – відповів він.

Деякий час ми сиділи в тиші. Разом, але наодинці зі своїми думками. Однак вони, ймовірно, були приблизно однакові. Я замовляю ще один еспрессо, і наша розмова переходить на інші теми: його подорож, мою і наші враження. Через пів години ми розлучилися. Він продовжив свою подорож, а я свою.

Переклад Олени Яних

Прочитано 328 разів Останнє редагування Субота, 22 лютого 2020

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Підтримай нас

CVR номер: 35 70 79 64.

Підтримай нас

 

cu logo 200x200


Найпопулярніші запити

fb   tv   g

Made by Amaze Studio Team